http://kiev.pravda.com.ua/images/logo01.gif Українська правда - Київ http://kiev.pravda.com.ua Українська правда - Київ http://kiev.pravda.com.ua Що робити, коли комунальники обрізають дерева до стовбура? http://kiev.pravda.com.ua/columns/58d4ef3ed20fa/ support@kyiv.pravda.com.ua (Олексій Василюк) Колонки Fri, 24 Mar 2017 12:24:46 +0200 Зеленбудівці і комунальники називають це "омолодженням" дерев, або більш модним словом "топпінг". Переконаний – дерева знищують умисно. Тож, якщо ви побачили на вулиці людей з бензопилами, не гайте ні хвилини – відразу запитуйте документи та телефонуйте 102. Ще не було року, в який би навесні нас не турбувало стільки українців, схвильованих варварським обрізанням дерев. Дніпропетровськ, Черкаси, Фастів, Чернівці, Сатанів… Зеленбудівці і комунальники називають це "омолодженням" дерев, або більш модним словом "топпінг". Хоча навряд чи когось такі милі обтічні вислови переконають, що деревам стане краще. Особисто я переконаний - дерева знищують умисно. Про це трохи згодом. Дендро-інквізиція Для початку згустимо фарби. Єдине дерево, що достовірно не гине від топпінгу - тополя. Решта видів, якщо не відразу, то за кілька років, загине, всохне. Утім, схоже, це і є мета обрізування. [L] Дерева, які не переносять обрізання, гинуть відразу або в наступні рік-два: це такі породи, як клен, береза, біла тополя, ясен, каштан, дуб. Більш живучі породи - тополя пірамідальна, липа, акація, в'яз, верба - покриваються віником пагонів, викинутих із сплячих бруньок. У кого є приватний сад, або дача, ніколи не обрізує дерева навесні, коли сповненні бурхливого соку, їхні стовбури готуюся затінити підсоння рясним молодим листям. Зеденбудівці ж пошкоджують дерева саме навесні. Щойно дерева пустять сік. Далі… давайте згадаємо… ви хоч раз бачили, щоб після кронування місця спилу зафарбовували фарбою і тим більше - спеціальними садовими ранозаживляючими речовинами? Ще чого! Якщо це зробити, як же у дерево проникнуть шкідливі бактерії і гриби, як тоді стовбур почне гнити? Добитись цього можна лише обрізавши і полишивши дерево просто неба в перші теплі дні весни. Ось так обрізали дерева на Нивках 23-24 квітня 2015 року Нам не здалося: у Правилах догляду за зеленими насадженнями чітко вказано: "омолоджуюче обрізання слід проводити тільки навесні". До речі, у пункті 9.1.11.3. гарно зазначено: "лише для дерев, які добре витримують обрізання". Далі. Ви часто бачите старі кроновані дерева? Подивіться соцмережі. Переважно на фото +/- молоді дерева, вирок яким зеленбудівці винесли на 20-30 році їхнього життя. Для чого це все комунальникам? Обрізання одного дерева коштує до 500 гривень бюджетних коштів (+ отримана деревина, яку можна продати як дрова). Зеленбудівцям вигідніше знищувати ті дерева що є, ніж саджати нові. Логічно помислити, чи стане в місті більше дерев, якщо виділяти кошти на знищення тих, що є, а не на посадку нових? Обрізання дерев у Деснянському районі. На фото видно, як зеленбудівець зрізує гілки аж при самому стовбурі. Фото desn.kievcity.gov.ua Насправді все ще простіше. Зеленбудівці (до речі, це ж жаргон; правильно казати - підприємства з утримання зелених насаджень) хочуть за щось отримати зарплатню. За ідеальних обставин мали б прибрати восени всохлі деревця, навесні зняти сухі гілки та підсадити молодих саджанців. І все. А за що ж отримувати зарплатню цілий рік? Треба так працювати, щоб була робота. Тому весною знищують дорослі дерева, коли треба саджати молоді, а коли вже пізно саджати - саджають в спекотні місяці саджанці з вже розпущеною кроною; восени згрібають і спалюють листя (що прямо заборонено трьома законодавчими нормами) і нарешті взимку - перекладають у парках стежки і фарбують бордюри. Найгірше з цього - весна: період знищення дорослих дерев. Чим їх стане менше, тим більше буде роботи комунальникам. Проте з цим можна боротися. Знищення дерев - справа незаконна і тягне за собою відповідальність. Відповідальність Відповідно згідно з ч. 1 п. 4 Додатку 1 до Постанови КМУ № 559 від 8 квітня 1999 року "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів" визначається, що "До категорії пошкоджених до ступеня припинення росту належать дерева з ... обшморгом крони більше половини її довжини". Що вже казати про повністю зрізану крону. До речі, безапеляційний момент: кронування - не прикра випадковість, а умисні дії осіб, що коять протиправні дії під час виконання посадових обов’язків у робочий час. Обрізка дерев "під свічку" у січні 2017 року. Фото КО "Київзеленбуд" з facebook Штраф тільки за одне таке дерево діаметром 30-34 см - 1250 гривень. У статті 270-1 Кримінального кодексу зазначено, що "умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства (тобто об'єктів благоустрою) карається штрафом від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ... або обмеженням волі до трьох років". Крім того, в Кодексі про адміністративні правопорушення також міститься Стаття 153, що говорить: "Знищення або пошкодження зелених насаджень у населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони тягнуть за собою накладення штрафу". Максимальні штрафи за цією статтею - 1700 гривень. Обрізка дерев "під свічку" у січні 2017 року. Фото КО "Київзеленбуд" з facebook Тобто кожна кронована алея могла би коштувати начальнику районного зеленбуду - 50-150 тисяч гривень, якщо приплюсувати всі статті. А при таких порядках сум, однозначно мова йде про кримінал. Якби ми діяли правильно…. Як діяти? Кожного дня, в кожному місті, ми можемо встигнути врятувати дерева. Бачите обрізувачів дерев, просите зупинити роботу, питаєте документи на проведення такої обрізки. Згідно із законом "Про доступ до публічної інформації" (ст. 13, 14), вам зобов'язані надати інформацію і показати документи. Врешті, ви платите податки, за рахунок яких ці люди отримують зарплатню. Якщо документи надавати відмовилися, викликайте поліцію. Із поліцією чи без, документи вам показали. Топпінг, омолодження (тобто видалення крони) може проводитися, тільки якщо є дефектний акт на це дерево, де вказано, що воно вимагає омолодження, тому що старе, його вершина почала всихати. Акт складається на основі обстеження дерев комісією, в ньому чітко вказують кількість дерев (п. 13.1.2 Правил утримання зелених насаджень). Якщо такого акту немає, будь-які інші документи не дають права проводити обрізання. Якщо до цього моменту вам просто все показали і поліцію викликати не довелось - викликайте тепер. Напишіть заяву про злочин (не просто заява, це важливо), де чітко вкажіть статтю Кримінального кодексу (ст. 270-1) і Кодексу про адміністративні правопорушення (ст. 153). Інша ситуація - дерева вже обрізані, але не знаєте виконавців робіт, все одно напишіть таку заяву з формулюванням "невідомі мені особи" і віднесіть її в поліцію. Хто начальник районного зеленбуду чи керівник ЖЕД - точно не секрет. Зробивши такі прості дії свідомого громадянина, кожен з нас має шанс подарувати деревам десятки років життя; захистить право себе і всіх інших городян на безпечне для життя і здоров’я довкілля. Адже дерева формують придатну для нашого життя атмосферу, екранують та накопичують автомобільні викиди, радіонукліди. Годі уявити, на скільки нашим життям ми завдячуємо їм. Тож, якщо ви побачили на вулиці людей з бензопилами, не гайте ні хвилини - відразу запитуйте документи та телефонуйте 102. Олексій Василюк, еколог МБО "Екологія-Право-Людина" http://kiev.pravda.com.ua/columns/58d4ef3ed20fa/ Київ "бетонних джунглів" чи територія можливостей: три запитання до публічного простору столиці http://kiev.pravda.com.ua/columns/58cbdc46e4dc5/ support@kyiv.pravda.com.ua (Володимир Прокопів ) Колонки Fri, 17 Mar 2017 14:53:26 +0200 Є собі вулиці, квартали і парки, і що зміниться після того, як ми назвемо їх розумний терміном "публічний простір"? Чи це не черговий бюрократичний папірець у яскравій обгортці? Більше місяця минуло з моменту створення робочих груп з підготовки концепції проекту нового Статуту Києва. Експерти уже встигли виділили "родзинку" Конституції столиці - розділ "Публічний простір". І, повірте, не дарма. 1. Що таке публічний простір? Прогулюючись затишними вуличками європейських міст, мимоволі помічаєш, наскільки усе зручно розташовано. Вдосталь пішохідних зон, мінімум підземних переходів, посеред джунглів з асфальту і бетону раптово постають парки і сквери, які уже стали не просто місцями відпочинку, а і жвавих дискусій, флешмобів та фестивалів. У сучасному світі ці місця називають публічним простором. У публічний простір, як відомо, ми маємо намір перетворити перший поверх мерії. Сіру і недружню територію на Хрещатику, 36 хочемо зробити зручною і доступною для громади. Та поняття публічний простір має і глобальне наповнення. Це міський відкритий простір, який складається з інфраструктури та каналів соціальної комунікації і дозвілля. Іншими словами, це те, що нас оточує - площі, вулиці, парки, сквери, набережні тощо. Публічний простір - це одночасно територія спілкування, зона відпочинку, місце роботи для людей творчих професій, ділових переговорів. Така насиченість можливостями розширює горизонти співтворчості та мотивує городян долучатися до подій, що сприяють розвитку міста. Не дарма, у західному розумінні, публічний простір сприймається не просто як територія, а як простір можливостей. У Києві таким можна назвати парк перед червоним корпусом КНУ імені Тараса Шевченка. Це місце, де проводять час люди різного віку і соціального прошарку. Тут дідусі грають у шахи, а студенти читають книги, молоді батьки гуляють з візками, а поряд виступають музичні гурти. До такої ж можна віднести і Контрактову площу. Проте таким публічним простором може бути і якась велика територія. Його елементом може бути навіть двір будинку. На Заході такими часто навіть називають перші поверхи торгових центрів. Цікаво, що серед проектів-переможців Громадського бюджету є три ініціативи, що цілком можна віднести до публічного простору: "Освітлення у парку Перемога", "Інклюзивний дитячий майданчик" та "Оболонський сад". І це лише підкреслює зростання громадської свідомості киян. 2. Що це дає киянам? Як і у випадку з першим поверхом мерії, публічний простір не просто фіксує статус-кво. Умовно кажучи, є собі вулиці, квартали і парки, і що зміниться після того, як ми назвемо їх розумний терміном "публічний простір"? Чи це не черговий бюрократичний папірець у яскравій обгортці? Цілком правильні питання. Публічний простір - це поштовх до змін. Адже закріпивши це поняття, міська влада свідома того, що місто не має розвиватись лише шляхом бетонних джунглів, масової забудови, розвитку інфраструктури без того, щоб це було зручно громаді. Наприклад, у поняття публічний простір вкладається не підземний перехід, а пішохідна вулиця. Тому, наприклад, у тестовому режимі ми робили вулицю Сагайдачного пішохідною. У цілому Статут може регулювати ті аспекти, що прямо не визначені законом, або які не суперечать законодавству. Якщо є якісь містобудівні норми у Генеральному плані, зонінгу, то протирічити їм Статут, а відповідно і публічний простір, не може. Але, взявши на себе відповідальність закріпити це поняття у Конституції міста, ми свідомі того, що при розробці згаданих зонінгів чи містобудівних норм, будемо відштовхуватись від комфорту, доступності і відкритості. Тобто від публічного простору. 3. Де межа приватного і публічного? У світовому сприйнятті "публічний простір" передбачає домінування громадських інтересів над індивідуальними. Якщо людина будує МАФ чи надбудову на першому поверсі, що захаращують півтротуару, якщо придбала історичну будівлю, і не доглядає за нею, громада може виступити проти. У статутах багатьох американських міст виписані норми щодо публічного простору. Були непоодинокі випадки, коли, наприклад, власників торгових центрів зобов’язували надавати більш широкі права спілкування у межах публічного простору. Звісно, в Україні не прецедентне право, але рівень свідомості і розуміння правил соціального гуртожитку мають вирости, щоб такі речі були зрозумілими без примусу. Проте це не скасовує священості і недоторканності приватної власності. У Фейсбуці є кумедна картинка, де біля трьох дверей стоїть черга. Біля однієї, де найбільша черга, написано "Критикувати", трохи менша - біля дверей "Пропонувати", і лише кілька людей - біля "Працювати". Чому про це згадав? Бо після анонсування проекту концепції статуту серед громадських організацій, активістів та просто небайдужих містян був чималий ажіотаж. Але, коли справа дійшла до реального обговорення, пропозицій виявилось не більше 20. Не виняток і розділ "Публічний простір". Тож закликаю бути активнішими і висловлювати свої пропозиції. На сайті КМДА для цього є окрема сторінка. І, наостанок, у Європі з 2000 року присуджується премія міського публічного простору. Тут найбільше цінуються будівлі не естетичної або розважальної спрямованості, а саме соціальної, тобто, які поліпшують життя громадян. Серед переможців "реорганізація простору під автострадою, що проходить крізь місто" (Занстад, Нідерланди), футуристична бібліотека просто неба (Магдебург, Німеччина) тощо. Вірю, що київські проекти також увійдуть цього пантеону. Чи, може, варто почати з міського конкурсу об’єктів "публічного простору"? Володимир Прокопів, секретар Київради http://kiev.pravda.com.ua/columns/58cbdc46e4dc5/ Про різницю між велосипедистами і "хрустами" http://kiev.pravda.com.ua/columns/58c2c5ee5fcda/ support@kyiv.pravda.com.ua (Валерія Думанецька ) Колонки Fri, 10 Mar 2017 17:27:42 +0200 На Заболотного 4 смуги, пряма дорога, де водія автівки нічого не стримує їхати зі швидкістю, яку дозволяє двигун та завантаженість дороги. Зважаючи на культуру керування автомобілем в Україні, більш обережним має бути пішохід, адже у харчовому ланцюжку на дорозі пішохід стоїть навіть нижче за велосипедиста. Трагічна ДТП з велосипедистом на Заболотного стала шоком для велоспільноти Києва, якій погода подарувала можливість відкрити сезон рівно з початком весни, і приводом для чергової хвилі звинувачень у порушенні ПДР. Кожне вело-ДТП дає нове життям балачкам про "хрустів, які самі лізуть під колеса" - так деякі водії зневажливо називають велосипедистів. Та поки поліція шукає винних, важливо тверезо оцінити ситуацію і зробити висновки для себе без пошуку винних. За версією, яка потрапила в новини, велосипедист переїжджав пішохідний перехід. За версією "МотоХелп", який виїжджає на ДТП з усіма двоколісними, велосипедист переходив. Цю версію підтверджують джерела Асоціації велосипедистів у Національній поліції України. Але незалежно від обставин цієї аварії всі, хто сідають на велосипед у Києві, несуть відповідальність як учасники дорожнього руху і мають про це пам’ятати. Нагадаю, що в 2016 році активний велосезон закінчився ДТП на з’їзді з Московського мосту, де велосипедист вирішив встигнути переїхати пішохідний перехід, маючи надію, що водій "Деу" таки пригальмує. Та не розрахував, що його під вечір може бути й не помітно. Велосезон 2017 року почався з новини про ДТП через переїзд пішохідного переходу на не менш активній проїжджій частині на вулиці Заболотного. Там 4 смуги, пряма більш-менш рівна дорога, де водія автівки, на жаль, нічого не стримує їхати зі швидкістю, яку дозволяє двигун та завантаженість дороги. Зважаючи на ці фактори та культуру керування автомобілем в Україні, більш обережним має бути пішохід, адже у "харчовому ланцюжку" на дорозі пішохід стоїть навіть нижче за велосипедиста. І це не виправдання водія автомобіля, який навряд чи їхав зі швидкістю, дозволеною в межах міста - 60 км/год. Попри мою любов та повагу буквально до кожного велосипедиста, я знаю: в кожної людини на плечах власна голова і оцінювати ризики варто навчитися швидко. Організація проїжджої частини, дорожні будівельні норми та Правила дорожнього руху однозначно впливають на швидкість руху водіїв автотранспорту. Саме тому Асоціація велосипедистів Києва адвокатує зміни до ДБНів та ПДР, щоб досягти зниження швидкостей на дорозі до 50 км/год, що є більш сумісним з життям при ДТП. Та поки ситуація в організації проїжджої частини та в ПДР залишається незмінною, власна безпека залежить від кожного з нас особисто. Тому Асоціація велосипедистів Києва має чимало активностей, які допомагають охочим стати велосипедистами освіченими та живими. Наприклад, на майстер-класах Велошколи АВК тренери розповідають теорію та проводять практичні заняття з безпеки руху для всіх охочих. У 2017 році Велошкола стартує наприкінці квітня, але перше велонавчання буде 25 березня, напередодні Критичної Маси. Для допомоги постраждалим у вело-ДТП ми створили ініціативну групу "ВелоХелп". Щоб цих ДТП було менше, ми проводимо зустрічі для виховання культури велосипедистів, зокрема вчимо надавати першу медичну допомогу та розуміти юридичні аспекти при аваріях. Більше про діяльність АВК та ВелоХелп можна дізнатися на сайті avk.org.ua. ПереЇЗД ПІШОхідного переХОДУ - це суцільне ламання системи. Схоже на пропозицію "випити за здоров’я". Теоретично пішоходи на пішохідних переходах також потрапляють під колеса, хоча кожна ситуація є унікальною. Але якщо переїзд велосипедом пішохідного переходу може коштувати велосипедисту життя, то для чого ризикувати? Чи зроблять усі учасники дорожнього руху висновки: велосипедисти припинять переЇЖДЖАТИ переХОДИ, а водії почнуть гальмувати перед зебрами? Не поспішайте, насолоджуйтесь життям та бережіть себе, здоровий егоїзм ще нікому не нашкодив. Валерія Думанецька, координаторка Асоціації велосипедистів Києва з допомоги постраждалим у вело-ДТП http://kiev.pravda.com.ua/columns/58c2c5ee5fcda/ Столичні релікти часів Середньовіччя http://kiev.pravda.com.ua/columns/58c1219db2144/ support@kyiv.pravda.com.ua (Василь Зоря) Колонки Thu, 09 Mar 2017 11:34:21 +0200 Ломбарди стали осередками скупки награбованого. У першу чергу це стосується цілодобових ломбардів. Злодій, що вирвав з рук перехожого золоту обручку, мобільний телефон або поцупив жіночі прикраси не буде чекати до ранку – він піде до "перевіреного" нічного ломбарду. Чи давно ви потрапляли на мілину? Гарячково шукали гроші для сплати комунальних послуг? Залишали під заставу дідів улюблений швейцарський годинник чи бабусине коралове намисто? Якщо не пам'ятаєте коли, вважайте, що економічна криза вас ще не зачепила. І не вірте тому, хто запевняє, що за умов кризи будь-який бізнес занепадає та стає збитковим, наприклад, у фінансовому секторі. Навпаки, є специфічна сфера діяльності, що стрімко зростає виключно в умовах соціально-економічного загострення. І це - ломбарди. Тільки у Києві сьогодні працює близько 140 із зареєстрованих в Україні 400 ломбардів. Точно невідомо, коли в столиці з'явилися лихварі, але міняйли з італійської провінції Ломбардії відкрили в Брюсселі перший європейський "Дім Ломбарді" ще 28 вересня 1618 року... У світі ці інституції мають ще багатшу історію, починаючи з кількатисячолітньої давнини у Китаї. Така їх кількість невипадкова. На ринку надання фінансових послуг короткострокового кредитування відбувається перерозподіл: з одного боку - ліквідація десятків неплатоспроможних банківських установ, в тому числі з першої десятки. А з іншого боку, як гриби після дощу, повиростали мережі ломбардів. Навколо діяльності цих установ завжди точились суперечки, їх робота постійно супроводжується скандалами, скаргами громадян, повідомленнями про кримінальні правопорушення тощо. Робота саме цілодобових (нічних) ломбардів викликає найбільше нарікань. Водночас, надприбутковість цього бізнесу долає усі перешкоди на своєму шляху. Відомий англійський публіцист XIX століття Томас Даннинг писав, що за 300% прибутку капітал піде на будь-який злочин навіть під страхом шибениці. Зрештою, проблемні аспекти діяльності ломбардів можна розкласти на декілька складових. Київська влада відпочиває По-перше, це відсутність належної законодавчої регуляції, оскільки це питання досі виходить за межі компетенції органів місцевої влади. Протягом минулого та поточного скликань Верховної Ради було декілька спроб ухвалити закон „Про ломбарди і ломбардну діяльність", але внаслідок кулуарних лобістських змагань навколо цієї теми парламент так і не спромігся довести це питання до позитивного результату. Наразі діяльність ломбардів регулюється розпорядженням Держфінпослуг №3981 ще 2005 року! Інших спеціальних нормативних актів немає. Відтак ломбардний бізнес дуже нагадує релікт банківського бізнесу часів середньовіччя, коли надання позик відбувається дуже спрощено та без зайвих паперів: працівник ломбарду одноосібно здійснює оцінку закладної речі та на власний розсуд встановлює йому ціну безпосередньо в присутності клієнта та за лічені хвилини видає гроші на руки. На відміну від банківської діяльності, зрегульованої профільними законами та різноманітними директивними вимогами Нацбанку, для заснування ломбарду достатньо мати власний капітал усього 200 тисяч гривень та зареєструвати юридичну особу в реєстрі фінансових установ. У разі необхідності, мати ліцензію на надання певних видів фінансових послуг. На відміну від банківської установи, ломбард не створює обов’язкових фінансових резервів, не здійснює відрахувань у Фонд гарантування вкладів та не потребує значних інвестицій в інфраструктуру, адже ломбарди часто розташовані у крихітних МАФах. Це все приваблює капітал, і в першу чергу - "сірий" та "чорний", здобутий нелегальним чином або прихований від оподаткування. Пояснення дуже просте: відсотки депозитних вкладів на порядок нижчі за відсоткову ставку, за якою працює ломбард. Просто порівняйте пропозиції провідних банків та 240-360% річних заробітку в ломбарді і все стає зрозумілим... У разі неплатоспроможності банку відсутні дієві гарантії повернення вкладів понад 200 тисяч гривень та коштів юридичних осіб, а звернення стягнення кредиторами на майно банку ускладнено ліквідаційною процедурою, що ставить фізичних осіб - власників надвисоких заощаджень, негарантованих державою, у четверту чергу, а юридичні особи поставлені взагалі у сьому чергу, що не дає жодного шансу надії на повернення інвестицій. На противагу цьому, стягнути борг з ломбарду легше, тим більше, що ломбард зберігає не абстрактні активи, а безпосередньо дорогоцінні метали та коштовності - 100% ліквідний товар. Також інвестору ломбардів значно простіше, ніж у банківському секторі, приховати кінцевого бенефіціара, що дозволяє тіньовому сектору та кримінальному капіталу підживлювати цей сектор фінансових послуг. Перевірені точки збуту По-друге, як ми вже згадували, діяльність усіх ломбардів постійно супроводжують проблеми із законом - і Київ не виняток. Загальновідомо, що ломбарди стали осередками скупки награбованого. У першу чергу це стосується цілодобових (нічних) ломбардів, адже саме в нічну добу вчиняється більше розбійних нападів, грабежів тощо. Злодій, що вирвав з рук перехожого золоту обручку, мобільний телефон або поцупив жіночі прикраси не буде чекати до ранку - він піде до "перевіреного" нічного ломбарду, де за півціни, а то і за третину віддасть награбоване. З іншого боку, законодавство не містить чітких вимог, що приймальник товару в ломбарді несе особисту відповідальність за достовірну ідентифікацію клієнта. Тому навіть у разі вилучення слідчими органами з ломбарду вкрадених коштовностей притягнути працівника ломбарду за співучасть у злочині майже неможливо. По-третє, багато нарікань і конфліктів виникає навіть у разі, якщо походження закладного майна не є кримінальним. Мають місце безліч прикладів, коли здається в ломбард майно, що є спільною власністю подружжя без згоди іншого члена родини, діти та онуки приносять коштовні речі батьків та дідусів і бабусь заради нічних розваг, а потім виникає конфлікт. На відміну від банку, що суворо дотримується вимог щодо перевірки прав власності у позичальника на заставне майно, ломбарди переважно не обтяжують себе зайвим клопотом, тим більше - не вимагають згоди іншого члена подружжя при укладанні ризикованого з точки зору цивільного права договору застави спільного сумісного майна. Надприбутковий бізнес: бути чи ні І це лише кілька штрихів до загальної картини проблем в сфері діяльності ломбардного бізнесу. Давно настав час для подолання непривабливих проблем прийняти зважений закон про ломбарди і ломбардну діяльність. Варто покласти сувору відповідальність з боку працівників ломбарду та передбачити механізми ідентифікації особи, що здає майно в заклад. Потрібен фінансовий моніторинг прозорості інвестиційного капіталу в ломбардний бізнес, посилення інструментів боротьби з легалізацією коштів в цьому секторі фінансових послуг. І, нарешті, слід впорядкувати діяльність цілодобових (нічних) ломбардів, адже вони лише підживлюють вуличну злочинність та приваблюють до себе залежних від азартних ігор та тих, хто зловживає алкоголем і наркотиками. Так само, як і продаж алкоголю в нічний час у багатьох містах обмежено, а подекуди заборонено, варто запровадити аналогічні підходи до роботи нічних ломбардів. Мережі ломбардів від того не збанкрутують, а суспільство лише виграє. Василь Зоря, журналіст http://kiev.pravda.com.ua/columns/58c1219db2144/ Березень: час дістати велосипед http://kiev.pravda.com.ua/columns/58b85e7e54d12/ support@kyiv.pravda.com.ua (Богдан Лепявко) Колонки Fri, 03 Mar 2017 11:03:42 +0200 Для їзди в прохолодну пору року, наприклад, ранньою весною, вже непотрібно жодного додаткового обладнання. Головний критерій – одяг не має продуватись, а велосипед має бути обладнаний переднім та заднім ліхтарями. В Україні прийнято вважати, що велосипед - це сезонний вид транспорту. І хоча підґрунтя для цього є - як мінімум, у зв’язку з неналежним утриманням інфраструктури взимку - більша частина побоювань є надуманими стереотипами. Насправді температура повітря і погода не є настільки критичними для велосипедистів. Якщо, звісно, не йдеться про бурю, як, наприклад, нещодавно в Утрехті. Негода створює неприємності для будь-якого транспорту, але якщо цей транспорт звичний, то негода не стає йому на заваді. Що справді грає роль, то це стан дорожнього покриття. І якщо в центрі українських міст вулиці ще більш-менш вчасно чистять від снігу й криги, то жителям околиць і передмість нерідко доводиться всю зиму спостерігати шар криги й снігові замети замість вулиць. Але навіть у таких умовах велосипед може бути корисним (враховуючи, як в особливо негожі дні місто стоїть у заторах, а пасажири мерзнуть на зупинках), хоча його використання вимагає додаткової підготовки: зимової гуми та пристосованого одягу. Зима - не перешкода для велосипедиста Але в містах такі обставини тривають всього 1-2 місяці на рік, решту часу вулиці цілком придатні для поїздок на звичайнісінькому велосипеді. Навіть якщо погода все ще прохолодна. Тож сезон можна відкривати одразу як розтане сніг. Як спланувати велопоїздку навесні? Для їзди в прохолодну пору року, наприклад, ранньою весною, вже непотрібно жодного додаткового обладнання. Навіть спеціальний теплий одяг, спортивний або лижний, часто-густо є зайвим. Поїздка на велосипеді змушує вас активно рухатись, тому, зазвичай, одяг для неї є навіть легшим, ніж для пішої прогулянки. Якщо, звісно, не планується довготривалого перебування на вулиці. Головний критерій - одяг не має продуватись, і обов’язково повинен закривати все тіло (головний убір, рукавички, щось на шию). Через те, що темніє все ще рано, велосипед має бути обладнаний переднім та заднім ліхтарями, а також боковими світловідбивачами. Утім, Правила дорожнього руху вимагають це у будь-яку пору року. Також слід бути готовим до зміни погоди - на випадок дощу бажано мати легенький дощовик. Головне правило для їзди у прохолодну пору - щоб одяг не продувався Важливо знати, що велосипед можна провозити в частині громадського транспорту, і користуватись ним за потреби. У різних містах це питання вирішується по-різному. У Києві, наприклад, велосипед дозволено провозити у трамваях, тролейбусах, фунікулері, міській електричці та деяких маршрутах автобусів та маршруток, за умови, що велосипед не заважає іншим пасажирам. Інакше кажучи, не в годину пік. Плануючи свій щоденний шлях, слід передбачити таку можливість і подивитись, який транспорт може стати вам в нагоді в разі чого. Де ж рухатись велосипедисту в місті? Згідно з ПДР, велосипед - повноцінний учасник дорожнього руху, і для нього передбачено місце на дорозі, якомога ближче до правого краю. Але навесні "правий край" нерідко зайнятий калюжами, сміттям та ще не розталими кучугурами. У таких випадках велосипеду дозволяється оминати перешкоди, навіть якщо для цього доводиться виїхати доволі далеко від краю дороги. Умова "якомога ближче до правого краю" значить те, щоб між вами і власне правим краєм не зміг проїхати інший транспортний засіб. Якщо об’їзд перешкоди затяжний і ви створюєте необхідність автомобілістам плестись за вами - що ж, за правилами ви рівноправні учасники, а за логікою одна людина за кермом автомобіля та інша у сідлі велосипеда також рівні. Але все-таки рекомендується поважати одне одного на дорозі, за можливості не створювати перешкод для іншого транспорту (а особливо - маршрутного, який везе велику кількість людей). Як показує практика, переважна більшість водіїв також ввічливі - ставляться з розумінням, без проблем дозволяють зайняти зручне положення, пригальмовують, щоб бува не забризкати велосипедиста біля калюж. Дуже раджу відповідати взаємністю, пропускати пішоходів, посміхатись водіям, вітати інших велосипедистів. Тоді дорога на роботу додасть не тільки фізичного, а й морального заряду. Для чого сідати на велосипед у місті? Давайте поглянемо на наші міста. Здебільшого, вони сильно відрізняються від європейських, та й навіть багатьох азійських: тротуари запарковані, на маленьких вуличках перманентні пробки, незручності відчувають всі. І проблема не в кожній окремій людини (за винятком випадків відвертого хамства), а в підходах, за якими останні десятиліття розвивались наші міста та суспільство. Сівши сьогодні на велосипед, ви тим самим даєте простір людям, яким сьогодні не обійтись без автомобіля: хтось їде в лікарню, а комусь треба відвезти кудись маленьких дітей. А завтра, за потреби, скористатись автомобілем зможете ви завдяки тому, що хтось інший в цей день обере велосипед. Велосипед - це зручно Крутячи педалі замість поїздки на тролейбусі, ви робите його менш "забитим", а коли вам без громадського транспорту ніяк - ви зможете сісти в нього без проблем, бо інші люди цього дня оберуть щось інше. Так працює стала транспортна модель - кожен учасник бере від міста по мінімуму ресурсів (так, місце на дорозі з дому до роботи, паркомісце на кілька годин у центрі, та й навіть місце в трамваї - це обмежений ресурс, який коштує місту дуже дорого), за рахунок цього ресурсів вистачає всім. Цей стан гармонії і є те, що ми бачимо в європейських містах, і що б хотіли й бачити тут. Що заважає сісти на велосипед у Києві Кажете, далеко? Не сперечатимусь. Справді є частина людей, для яких велосипед є неприйнятним вибором через велику відстань чи інші особисті обставини. Втім, дослідження показують, що в Києві більше половини поїздок здійснюється на цілком "велосипедні" відстані (до 8 кілометрів). Якщо хоча б частина з них буде здійснюватись на велосипеді, місто зітхне з полегшенням. Велосипед - це легко і красиво Одним з поширених зауважень є відсутність виділеної велоінфраструктури. Ця проблема існує - втім, різні міста України по-різному просуваються у вирішенні цього питання. У столиці наразі розробляється велоконцепція, яка зумовить розвиток цієї інфраструктури по всьому місту. Але й на даний момент є, наприклад, доволі якісний маршрут, який дає змогу жителям Троєщини дістатись центру на велосипеді швидше, ніж будь-яким іншим транспортом. А наявність на вулицях велосипедистів вже зараз може підштовхнути владу до рішучіших дій у цьому напрямку. То ж коли варто відкривати велосезон? Щойно ваша особиста думка схилиться до того, що стан дороги з дому до роботи є прийнятним. Не закликаю їздити щодня, але повірте, у дні з гарною погодою - це невимовне задоволення і бадьорий настрій на весь день. Тож діставайте велосипед, накачуйте колеса, змащуйте ланцюг, дивіться прогноз погоди - і вперед - отримувати задоволення і робити внесок у розвиток міста! Богдан Лепявко, голова Асоціації велосипедистів Києва Усі фото з групи #наближаюамстердам http://kiev.pravda.com.ua/columns/58b85e7e54d12/ Плати вдвічі менше: як істотно зекономити на компослугах http://kiev.pravda.com.ua/columns/58b67b0ac4255/ support@kyiv.pravda.com.ua (Андрій Халупний) Колонки Wed, 01 Mar 2017 09:59:58 +0200 Якщо ви бажаєте, аби у вашій домівці було тепло, комфортно, а вартість комунальних послуг була в два рази меншою, ніж є зараз, вам слід просто проявити трішки активності. Якщо ви бажаєте, аби у вашій домівці було тепло, комфортно, а вартість комунальних послуг була в два рази меншою, ніж є зараз, вам слід просто проявити трішки активності. Зокрема, створити об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - "ОСББ"). А вже завдяки ОСББ вдасться організувати комплексну термомодернізацію багатоповерхівки. Як це зробити - розповім далі. За допомогою енергоефективних програм, ви зможете отримати гарну фінансову підтримку на енергозаощадливі заходи і як результат - майже половина ваших витрат на комунальні послуги стане в два рази меншими. Не слід хвилюватися, якщо у вашому будинку ще не створене ОСББ, адже створити його дуже просто. Інструкцію по створенню ОСББ з усіма необхідними документами ви можете проглянути тут. Якими енергоефективними програмами ви зможете скористатися, створивши ОСББ? Зараз в Україні діє дворівнева підтримка енергоефективних заходів з боку держави. Зокрема: - загальнонаціольна програма "теплі кредити" для житлових будинків, у яких створено ОСББ або ЖБК, і програма на впровадження енергоефективних заходів для фізичних осіб, які можуть впроваджувати енергоефективні заходи в індивідуальних житлових будинках або ж у своїх квартирах; - локальні програми, які розробляються та втілюються на місцях - у різних областях, районах та містах України. Дізнатись, яка локальна енергоефективна програма діє безпосередньо у вашому населеному пункті можна ось за цією інтерактивною картою: Натисніть, щоб перейти на карту Загальнодержавна (урядова) програма "теплі кредити" є найбільш популярною серед населення України і полягає в тому, що уряд з державного бюджету компенсує від 20% до 70% тіла кредиту на придбання енергоефективних матеріалів та обладнання (наприклад заміна вікон на енергоефективні, модернізація систем освітлення з заміною на LED, встановлення вузлів обліку, модернізація індивідуального теплового пункту, утеплення зовнішніх стін будинку і т.д.). У цій програмі найбільший % компенсації тіла кредиту отримують ОСББ з високим відсотком субсидіантів серед мешканців. Так, з початку дії програми у жовтні 2014 рік і донині фізичні особи та ОСББ з ЖБК отримали на закупівлю енергоефективних матеріалів та обладнання кредитів на суму 2,7 мільярда гривень. Із них 1,6 мільярда гривень було безповоротно компенсовано за рахунок бюджетних коштів. Нещодавно уряд ухвалив рішення про продовження програми "теплих кредитів" на 2017 рік і виділив на її впровадження 400 мільйонів гривень. Ще одна гарна новина - сітка банків, які видавали "теплі кредити" істотно розширилась. Тепер окрім Укрексімбанку, Укргазбанку та Ощадбанку "теплі кредити" видаватиме також Приватбанк. Плюси енергофективної програми "теплі" кредити: - програмою можна скористатись навіть за відсутності необхідної кількості фінансових ресурсів на момент прийняття рішення щодо впровадження енергоефективних заходів; - відсоткові ставки кредитів по програмі значно нижчі за середньострокові; - усі процедурні моменти по оформленню пакету документів проходять у банківських відділеннях із ґрунтовно підготовленими спеціалістами, це означає, що не потрібно буде стояти у чергах в державних установах і проходити бюрократичні кабінети; - учасникам не потрібно обмежуватись в виборі постачальника; - відшкодування надається впродовж 1-2 місяців з моменту оформлення кредиту; - усі кредити оформляються без застави. Наступними за популярністю з енергоефективних програм серед населення є локальні програми. Таких локальних програм в Україні є понад 200, тому для розуміння їх суті, розглянемо одну з них на прикладі енергоефективної програми столиці "70 на 30". Київрада прийняла її ще у 2014 році, і працює вона донині. Суть цієї програми полягає у проведенні конкурсу проектів з реалізації енергоефективних заходів у житлових будинках міста Києва, в яких створено ОСББ, а також в ЖБК на умовах 70 % оплати вартості енергоефективних заходів з міського бюджету й 30 % оплати вартості за рахунок коштів ОСББ або ЖБК. Для того, щоб взяти участь в такому конкурсі, потрібно зробити наступне: - обрати не менше, аніж два види робіт з можливого переліку (один з яких потрібно буде профінансувати самому ОСББ/ЖБК, його вартість повинна становити мінімум 30% від загальної вартості проекту, а другий вид профінансує і виконає місто, його вартість складе не більше 70 % загальної вартості проекту); - на загальних зборах уповноважити представника, який підпише заявку для участі в конкурсі; - надати докази гарантування оплати 30% вартості проекту (квитанція з банку про наявність коштів); - заповнити і подати типову форму проекту; - зробити техніко-економічне обґрунтування проекту; - написати та подати лист звернення на ім’я директора департаменту житлово-комунальної інфраструктури. Оцінка проектів відбувається за критеріями: 1. прогнозованої річної економії енергоресурсів та розрахункові терміни окупності заходів (чим більше зекономить впроваджуваний захід, тим більше балів отримує учасник конкурсу); 2. дольова складова участі ОСББ/ЖБК (чим більший % загальної вартості проекту, але не менше 30 % сплачує учасник тим більше балів отримує). Далі бали сумуються і на їх основі складається рейтинг учасників. Кількість переможців конкурсу визначається комісією. До слова, у 2016 році на проведення конкурсної програми "70 на 30" в бюджеті міста було закладено 20 мільйонів гривень, а переможцями конкурсу минулого року стали 62 проекти з 73. Якщо сума фінансування з міського бюджету по всіх поданих учасниками проектах буде більшою за визначену бюджетом в поточному році, переможцями оберуть учасників за результатами згідно з рейтингом. Отже, найменші шанси стати переможцем конкурсу мають ті учасники, які подадуть проекти з низькими (мінімальними) відсотками за критеріями оцінки. Це логічно, адже бюджет має обмежений ресурс. У нинішньому, 2017 році, на проведення конкурсу "70 на 30" в міському бюджеті передбачено 30 мільйонів гривень. Чи можна скористатись декількома програмами одночасно? Так. І якщо ви це зробите - заощадите немалі кошти (до 90% усієї вартості енергоефективного заходу). Як це працює, покажу на прикладі будинку у м. Харкові. За словами голови Держенергоефективності Сергія Савчука, харківське ОСББ "Злагода" скористалося програмою і взяло "теплий кредит" на суму 231 тисячу гривень. У вересні минулого року це ОСББ встановило в будинку індивідуальний тепловий пункт і таким чином одержало потрійну фінансову допомогу. Від Уряду ОСББ отримало 40% відшкодування (92 тисячі гривень), 20% компенсації надійшло з обласного бюджету (46 тисяч гривень), ще 20% ОСББ отримало з міського бюджету Харкова (46 тисяч гривень). У результаті людям залишилося сплатити лише 46 тисяч гривень. Завдяки потрійній допомозі від держави, ОСББ швидко виплатило кредит і за період жовтень-листопад 2016 року зекономило 51 тисячу гривень. Іншими словами, окупність встановлення ІТП склала лише 2 місяці. Приклад великого утеплення в маленькому місті Долина Івано-Франківської області. До утеплення. Та після. Як ви вже зрозуміли, ОСББ є ключовим інструментом, який допомагає швидко й ефективно впроваджувати енергоощадні заходи, в результаті чого ваші помешкання стають: - економнішими (встановити лічильник тепла з автоматикою погодного регулювання - 14% економії, заміна вікон в під’їздах - ще до 14% економії, а утеплення фасаду будинку - до 35 % економії); - естетичнішими (фото будинків говорять самі за себе); - дорожчими (вартість квартири у такому будинку істотно зростає). Андрій Халупний, керівник відділу юридичних приймалень фракції "Об’єднання "Самопоміч" - Київ http://kiev.pravda.com.ua/columns/58b67b0ac4255/ Велоконцепція Києва у питаннях і відповідях http://kiev.pravda.com.ua/columns/58b52178e5d66/ support@kyiv.pravda.com.ua (Богдан Лепявко ) Колонки Tue, 28 Feb 2017 09:22:32 +0200 Лише від киян залежить, чи стане столиця по-справжньому європейським та велосипедним містом, містом не лише для автомобілів, але й містом для людей. Восени 2016 року у столиці взялися розробляти концепцію розвитку велосипедної інфраструктури. До цієї роботи залучили комунальне підприємство "Київський центр розвитку міського середовища", експертів з ГО "Urban куратори" та "Асоціації велосипедистів Києва". Цей документ мав на меті створити дорожню карту розвитку велосипедного транспорту в Києві. Нині він частково готовий і винесений на громадське обговорення. Тож лише від киян залежить, чи стане столиця по-справжньому європейським та велосипедним містом, містом не лише для автомобілів, але й містом для людей. Фото Kiev.Klichko.org Що таке велоконцепція і для чого вона Києву? Велоконцепція - це документ, який після голосування депутатами міської ради стане підґрунтям для створення якісної велоінфраструктури з урахуванням вимог усіх учасників дорожнього руху. Чому це важливо? Ухвалення цього документу важливе, бо вигідне киянам (не лише любителям велосипедів, але і пасажирам метро, водіям, дітям і батька, малому і середньому бізнесу тощо) і необхідне владі, щоб досягти поставленої мети. У стратегії Києва до 2025 року задекларовано необхідність розвитку велотранспорту, а без єдиних правил і визначення відповідальних це так і залишиться безпідставним наміром. Велоконцепція - та підстава, яка дає можливість Києву стати велосипедним містом. Чи доцільно витрачати міські кошти на розробку веломережі, особливо в теперішній скрутний час? Якраз з цієї точки зору питання є надзвичайно актуальним саме зараз, бо велотранспорт заощаджує для міста найбільше. Будівництво і утримання велошляхів є набагато дешевшим, ніж будівництво автомобільних доріг чи розвиток громадського транспорту. Є навіть конкретні цифри: Київ може зекономити від 8 до 16 мільярдів гривень у наступні роки, запроваджуючи велоінфраструктуру. Натисніть, щоб збільшити І це лише пряма економія. Врахувати сумарний ефект складно, бо європейська практика показує, що розвиток велоінфраструктури сприяє: 1) заощадженню медичного бюджету міста, бо ж люди, що регулярно виконують помірні фізичні вправи, менше хворіють; 2) розвитку малого бізнесу і збільшенню податкових надходжень; 3) підвищує безпеку руху і зменшує кількість ДТП, особливо важких тощо. Які проблеми вирішує створення веломережі в місті? Наявність безпечної велоінфраструктури перетворює велосипед на альтернативний вид транспорту для жителів міста. Значна частина вулиць Києва і транспортних маршрутів є перевантаженими вже зараз, тож якщо навіть невелика частина людей обере велосипед, це дозволить дещо розвантажити вулиці, громадський транспорт, вирішити проблему з нестачею паркомісць, покращити екологічну ситуацію в місті (особливо у центрі), бо у Києві до 84% забруднення повітря йде від автотранспорту. Звісно, це не значить, що дороги і транспорт не розвиватимуться. Але гармонічний розвиток всіх видів транспорту принесе користь всім. Практика показує, що навіть у містах-мультимільйонерах при грамотно влаштованій інфраструктурі час у дорозі велосипедом може становити лише близько 30 хвилин. Мешканцям багатьох районів Києва сьогодні можна лише про це мріяти, незалежно від вибору способу пересування. Хіба Київ придатний для пересування велосипедом? Київські пагорби, відстані, клімат, безумовно, грають свою роль як несприятливі для велосипедистів фактори. Тому вони враховані у велоконцепції також. Проблема з пагорбами і відстанями вирішується дуже просто. По-перше, концепція не передбачає, що всі кияни повинні будуть сідати на велосипед, навпаки - головна ідея полягає в тому, щоб у кожного завжди була альтернатива. Але проведені дослідження показують, що більше половини всіх поїздок у місті здійснюється на відстані до 8 км. На таких відстанях велосипед у всіх відношеннях є найвигіднішим транспортним засобом. Саме тому передбачається, що частину цих поїздок можна буде робити саме на велосипеді. По-друге, частина районів Києва є пласкою або ж з цілком прийнятними підвищеннями. Наприклад, весь лівий берег, Поділ, Оболонь та деякі інші райони. По-третє, для велосипедистів, шлях яких все ж передбачає подолання таких перешкод, велоконцепція пропонує розробку інтеграції з громадським транспортом: можливість провозити велосипед у транспорті за певних умов, а також створення мережі перехоплювальних велопарковок біля завантажених транспортних вузлів. Таким чином, це створює можливість долати на велосипеді принаймні частину відстані і робити меншу кількість пересадок. Щодо клімату, то основною проблемою є не низька температура чи кількість опадів. Такі визнані велостолиці, світу як Копенгаген, Амстердам, Лондон, Стокгольм мають подібні до Києва погодні умови взимку. Що справді є проблемою - то це стан доріг взимку. Навіть частина водіїв залишає машини на зиму в гаражі, не маючи бажання мати справу з зимовою гумою, ТО та іншими сезонними особливостями. Що вже казати по велосипедистів, які опиняються затиснутими на дорогах через нечищені узбіччя та калюжі. Хоча вже й зараз їздити на велосипеді взимку можливо. Хто буде відповідальний за велоінфраструктуру в Києві? Велоконцепція передбачає створення спеціального відділу в структурі КМДА, який займатиметься розвитком, моніторингом та належним утриманням велоінфраструктури. Це дасть змогу зробити її зручною у будь-яку пору року. На якій стадії велоконцепція зараз? Наразі опубліковано 2 перших розділи велоконцепції ("Обґрунтування розробки велоконцепції" та "План дій з реалізації велоконцепції"). Ознайомитись з ними можна тут: перший та другий. У цих розділах ідеться про те, що дасть розробка велоконцепції місту (стисло я написав про це вище), а також про конкретний поетапний план побудови інфраструктури, наведено визначення та вимоги до побудови цих шляхів, передбачено заходи з промоції велосипеду як транспортного засобу, наведено посилання на посібники та дослідження, результати яких потрібно враховувати при плануванні. Принципами побудови інфраструктури мають стати прямолінійсть (велошляхи, за можливістю, мають стати найкоротшим способом попасти з точки А в точку Б), цілісність (всі маршрути мають бути між собою зв’язаними, для створення цілісної веломережі) та безпека як для велосипедистів, так і для інших учасників дорожнього руху. Для досягнення цих цілей, запропоновано зміни до Правил дорожнього руху, держстандартів та інших нормативних документів. Чи можна долучитися до створення велоконцепції? Так, висловлюйте свої думки та пропозиції! Обговорення другого розділу триватиме до 10 березня, тому якщо вам є що сказати, пишіть на veloinfrastruktura@gmail.com, усі листи буде обов’язково опрацьовано. Постійне обговорення триває також у facebook. Богдан Лепявко, голова Асоціації велосипедистів Києва http://kiev.pravda.com.ua/columns/58b52178e5d66/ Диявол криється в ДПТалях http://kiev.pravda.com.ua/columns/58adc69f54d11/ support@kyiv.pravda.com.ua (Єгор Недашківський) Колонки Thu, 23 Feb 2017 09:13:03 +0200 Cтає очевидним, що влада та забудовники використовують ДПТ і для легалізації незаконно зведених новобудов. Більше того за допомогою цього механізму вони отримують можливість для будівництва там, де раніше це було заборонено Генпланом. Щороку в Києві будується в середньому 1 мільйон метрів квадратних житла, однак левова частка цих будівництв відбувається самовільно, тобто без законних на це підстав. Частина недобросовісних забудовників має проблеми з дозвільною документацією на будівельні роботи, інша частина має проблеми з правовстановлюючими документами на землю, інші - з містобудівними умовами та обмеженнями, пайовою участю, а деякі з усім цим у комплексі. Утім, більшості недобросовісних забудовників все ж таки вдається реалізувати свої напівлегальні проекти, що неабияк спотворює столицю, робить Київ естетично непривабливим, позбавленим містобудівної концепції містом. Як це їм вдається? Одним з найбільш популярних на сьогодні механізмів легалізації незаконних забудов є прийняття детального плану територій (ДПТ). Варто зауважити, що ДПТ - це документ, який деталізує (уточнює) Генеральний план та повинен відповідати йому. Загалом цей інструмент є досить ефективним та в цілому має позитивний вплив на містобудівну ситуацію, якщо використовувати його в рамках, що встановленні законодавчими актами та не порушувати послідовність затвердження основної містобудівної документації. Але як відомо, диявол криється в деталях, і при більш детальному вивчені окремих ДПТ стає очевидним, що влада та забудовники використовують ДПТ і для легалізації незаконно зведених новобудов. Більше того за допомогою цього механізму вони отримують можливість для будівництва там, де раніше це було заборонено Генеральним планом. Отже, завдання ДПТ - уточнити Генеральний план та забезпечити гармонійний (сталий) розвиток міста. Однак, перед ДПТ інколи ставлять і інші завдання. У 2016 році у Києві було затверджено близько десяти ДПТ, в розробці перебувало декілька десятків. Проекти ДПТ, що знаходяться в розробці, громада має можливість побачити на етапі "громадських слухань". Саме таким чином до нас потрапив проект ДПТ в межах вулиць Саперно-Слобідської та Проспекту Науки у Голосіївському районі. Згідно з даним проектом ДПТ, за адресою вулиця Академіка Писаржевського, 8 передбачається будівництво 9 багатоповерхових житлових будинків, а не зелені насадження загального користування, як це визначено Генеральним планом міста Києва. ДПТ. Натистіть, щоб збільшити Генплан. Натистіть, щоб збільшити Таким чином, даний ДПТ суперечить чинному Генеральному плану, як документу вищого рівня. Ссылка Однак, як з’ясувалося, за даною адресою станом на вересень 2016 року УЖЕ було збудовано два десятиповерхових будинки. Усе попри те, що за Генпланом на цій земельні ділянці передбачені зелені насадження. Ще пізніше з’ясувалося, що забудовник почав зводити висотку незаконно: ділянка під висотками була взята в оренду забудовником у Київради в липні 2016 року. Враховуючи те, що на вересень 2016 року по даному проекту вже було збудовано 2 десятиповерхові будинки, можемо прийти до висновку, що будівництво почалося коли забудовник не мав навіть права користуватися даною земельною ділянкою. Крім того, законодавством заборонено відчужувати землю під будівництво, якщо на цій території нема затвердженого ДПТ (як документу, що уточнює Генплан) або зонінґу. Тому цільове використання даної земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування наявних будівель, але ніяк не нового будівництва. Варто мати на увазі, що згідно з нормами чинного законодавства, даний договір оренди земельної ділянки може бути розірваний, адже орендар використовує її у спосіб, що не передбачений договором. Таким чином, забудова даної земельної ділянки неможлива з вищезазначених причин: 1. цільове призначення під обслуговування, а не будівництво, 2. за Генеральним планом дана земельна ділянка є зеленою зоною. Більше того, стає очевидно, що дане будівництво має й інші значні порушення. В офісі продажів забудовника надають лише копію декларації про початок виконання будівельних робіт. Однак, на офіційному веб-сайті містобудівного моніторингу КМДА відсутня будь-яка інформація, що за дане будівництво відбувається на основі відповідної дозвільної документації. Також для повного розуміння завдань, які ставляться перед прийняттям цього ДПТ, варто звернути увагу, хто виступає інвестором даного проекту ДПТ. Ним виступає сам забудовник. Це підтверджує те, що ДПТ в цій ситуації, який суперечить Генеральному плану Києва, виступає лобістським знаряддям для легалізації незаконного будівництва. У разі затвердження Київрадою даного ДПТ, він має усі шанси бути скасованим у суді. Але разом з цим затвердження такого ДПТ може слугувати "зеленим світлом" для недобросовісних забудовників: будуйте всупереч Генплану міста, цільовому призначенню земельної ділянки, без дозволу на будівництво, а потім шляхом прийняття ДПТ це все діло узаконимо. Тож прийняття подібних проектів ДПТ - це зневага й ігнорування закону. А також причина містобудівного хаосу у столиці. Єгор Недашківський, керівник юридичного департаменту фракції "Об'єднання "Самопоміч" у Київраді, Євген Третяк, юрист фракції "Об'єднання "Самопоміч" у Київраді http://kiev.pravda.com.ua/columns/58adc69f54d11/ Старі схеми нового Мінкульту http://kiev.pravda.com.ua/columns/58a70d62ec6d9/ support@kyiv.pravda.com.ua (Юлія Нікітіна ) Колонки Fri, 17 Feb 2017 16:49:06 +0200 Мінкульт продовжує активно використовувати створену при Януковичу схему зі знищення залишків культурної спадщини Києва. На місці Сінного ринку росте цілий квартал висотних будівель, виконаних у неповторному стилі Троєщини (рос.) http://kiev.pravda.com.ua/columns/58a70d62ec6d9/ "Конституція" Києва, або Чому столиці потрібен новий статут http://kiev.pravda.com.ua/columns/58a553b2312c2/ support@kyiv.pravda.com.ua (Володимир Прокопів) Колонки Thu, 16 Feb 2017 09:24:34 +0200 Можна зрозуміти тих киян, які вважають, що місцева влада краще б "дорогами займалась", аніж плодила нові бюрократичні папери. Статут, безумовно, не відремонтує дороги, не знизить комунальні тарифи. Натомість він закладе фундамент розвитку міста та надасть киянам реальні важелі впливу на владу. Чи можна водити машину без знань правил дорожнього руху? В принципі, можна. Повертати кермо, перемикати передачі, натискати на "газ" чи "гальмо" можна, і не знаючи ПДР. Але в реальній ситуації на дорозі без них, навряд чи далеко заїдеш. До того ж наслідки можуть бути сумні. На схожі думки наштовхує ситуація навколо розробки нового статуту територіальної громади Києва. В якійсь мірі можна зрозуміти тих киян, які вважають, що місцева влада краще б "дорогами займалась" чи "під’їзди ремонтувала", аніж плодила нові бюрократичні папери. У непростих соціально-економічних умовах в державі поява чергового документу, напевно, не у всіх викликає розуміння. Та іронія в тому, що якраз він покликаний подолати такий стан на місцевому рівні і закласти фундамент для розвитку міста. Бо статут це і дороги та під’їзди, і публічний простір мерії, і взаємодія влади та громади, і схеми муніципального управління, і фінансова та матеріальна основа міста, і його символіка та ін. Але - про все по порядку. Якщо прочитати у Вікіпедії англомовну статтю "Муніципальний статут" (Municipal charter), легко помітити те значення, яке ці документи мають, наприклад, у США. У статті прямо говориться, що за важливістю муніципальний статут на локальному рівні можна порівняти з Конституцією Сполучених Штатів. Наприклад, статут Нью-Йорка - це більше 300 сторінок, де до найменших дрібниць розписано повноваження усіх органів, можливості взаємодії муніципалітету і містян, соціальний захист останніх, особливості бюджетного управління тощо. Київ не має бути винятком. Статут у нас має відігравати роль локального "основного закону", де прописані всі механізми місцевої демократії. Але сьогодні, на жаль, він таким не є. Чинний статут був прийнятий 15 років тому, зміни до нього не вносилися з 2005 року. По суті, це формально-управлінський документ, який не відповідає ані часу, ані реаліям. Уявіть, скільки нових речей, якими живе місто, з’явилось за цей час. Наприклад, електронні петиції чи громадський бюджет. У чинному документі лише три форми участі киян в управління місцевими справами - загальні збори, місцеві ініціативи та громадські слухання. Ми маємо змінити ситуацію. І в процесі децентралізації не просто передати владу на місця, а чітко встановити - хто буде відповідати, у якій формі здійснюватиметься місцеве самоврядування та які функції виконувати. Тобто нам потрібен сучасний і динамічний статут, що відповідатиме реаліям сьогодення і вимогам громади. Ми вже працюємо над концепцією проекту цього документу. 7 лютого відбувся оргкомітет з обговорення концепції. За його результатами створили 13 робочих груп - відповідно до кількості розділів концепції проекту статуту. До робочих груп входять фахові юристи і спеціалісти з місцевого самоврядування. До речі, розробка статуту не потребує жодних витрат з міського бюджету. Експерти, урбаністи, юристи залучаються на громадських засадах, власне, і саме написання відбувається у межах діяльності мерії, і виділення додаткових коштів не потребує. Концепція передбачає низку нових моментів. Наприклад, "Публічний простір" пропонується вписати окремим розділом та закріпити як один з інструментів розвитку та створення позитивного іміджу міста. На публічний простір незабаром перетвориться перший поверх мерії. У холі плануємо розмістити ресепшн, де можна розказати про власну проблему та отримати пояснення, хто саме може допомогти з її вирішенням, або куди слід звернутись, якщо потрібний департамент знаходиться в іншому кінці міста. Також збираємось створити приміщення з окремими прозорими кабінами, де проходитимуть зустрічі міського голови і посадовців з містянами. Зараз вони проходять в різних кабінетах, що обираються безсистемно. Це також лекторій, який вдень будуть використовувати як прес-рум, а ввечері - як простір для презентацій, пов’язаних з міськими проектами. Проте цей розділ не обмежиться першим поверхом мерії - він охоплюватиме питання збереження усіх будівель-пам’яток історії, архітектури, культури та містобудування. Також запропоновано виписати систему муніципального управління. Чотири запропоновані варіанти передбачають кількарівневу систему: починаючи від органів самоорганізації населення у мікрорайонах і районних рад до Київради та Київського міського голови. Серед новацій - і значне розширення форм участі киян в управління місцевими справами - в проекті їх близько двох десятків. До вже згаданих громадських слухань, місцевих ініціатив та загальних зборів додаються міський референдум, консультативне опитування членів міської громади, громадська експертиза, Громадська колегія міста, Громадські ради при виконавчих органах влади, звернення та петиції і електроні петиції членів міської громади, масові вуличні заходи та ін. У цілому ж документом пропонується окремо виписати символіку територіальної громади, межі території громади, забезпеченість якісною питною водою, електропостачанням, ефективною системою прибирання та вивезення сміття, забезпеченість належним транспортним сполученням, розгалуженість і якість доріг. Також він закріплює ефективну систему безпеки громадян і захисту майна, вільний доступ до усіх природних об’єктів і угідь у межах громади. До речі, за юридичною силою статут найвищий у відношенні до всіх інших муніципальних актів. Вище - лише рішення, що затверджуються громадою на місцевому референдумі. Важливий момент: члени робочих груп не мають "варитись у власному соку", а враховували пропозиції громадськості. На сайті КМДА створена окрема сторінка, де викладені пропозиції громадськості. Поки що їх не дуже багато - близько десяти. Тому закликаю киян активніше долучатись до цього процесу. Він не має бути безкінечним. Хоча і надмірний поспіх може нашкодити якості документу. Коли у вже згаданому Нью-Йорку вносили пропозиції до статуту, знадобилося провести 23 слухання та зустрічі з громадськістю у п'яти районах міста та докласти величезну кількість зусиль, щоб представити остаточні рекомендації. У нашому випадку пропоную встановити дедлайн: у першому півріччі ми маємо розробити проект концепції, щоб на кінець року Київська міська рада прийняла документ у цілому Зі своєї сторони зроблю усе можливе, щоб діяльність робочих груп із розробки концепції проекту статуту була максимально прозорою, і був забезпечений доступ активних громадян до цього процесу. Статут, безумовно, не відремонтує дороги, не знизить комунальні тарифи. Натомість він закладе фундамент розвитку міста та надасть киянам реальні важелі впливу на владу. Ось чому потрібні "Правила дорожнього руху". Володимир Прокопів, секретар Київради http://kiev.pravda.com.ua/columns/58a553b2312c2/